На батьків, які виховують дітей без матері, згідно з статтею 186-1 КЗпП України поширюються гарантії встановлені статями 56, 176, 177 цього Кодексу. Відповідно до ст. 56 КЗпП на просьбу батька, який має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати йому неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На таких осіб поширюється норма статті 176 КЗпП України щодо заборони залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження при наявності дітей віком до трьох років.
При наявності дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів вказані особи не можуть залучатися до надурочних робіт і направлятися у відрядження без їх згоди (ст.177 КЗпП). Батьки, які виховують дітей без матері, мають також право на частково оплачувану відпустку більшої тривалості за рахунок коштів підприємства або відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду, до досягнення шестирічного віку, а також право працювати на умовах неповного робочого дня або вдома в період перебування у відпустці по догляду за дитиною (ст. 179 КЗпП).
На батьків, які виховують дітей без матері, поширюються гарантії встановлені статтями 181, 182, 182-1, 184, 185, 186 КЗпП України: «Стаття 181. Порядок надання відпустки для догляду за дитиною і зарахування її до стажу роботи
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.
Стаття 182. Відпустки жінкам, які усиновили дітей
Жінкам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) з виплатою державної допомоги у встановленому порядку.
Жінкам, які усиновили дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, старше трьох років, надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини. Ця відпустка може бути використана також батьком дитини.
Жінкам, які усиновили дитину (або одночасно двох і більше дітей), надаються відпустки для догляду за нею на умовах і в порядку, встановлених статтями 179 і 181 цього Кодексу.
Стаття 182 1. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей
Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 цього Кодексу).
За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Зазначена у частині першій цієї статті відпустка надається понад щорічні відпустки, передбачені статтями 75 і 76 цього Кодексу, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переноситься на інший період або продовжується у порядку, визначеному статтею 80 цього Кодексу.
Стаття 184. Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей
Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.
При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмова у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.
Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Стаття 185. Надання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, путівок до санаторіїв та будинків відпочинку і подання їм матеріальної допомоги
Власник або уповноважений ним орган повинен у разі необхідності видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також подавати їм матеріальну допомогу.
Стаття 186. Обслуговування матері на підприємствах, в організаціях
На підприємствах і в організаціях з широким застосуванням жіночої праці організовуються дитячі ясла, дитячі садки, кімнати для годування грудних дітей, а також кімнати особистої гігієни жінок».
Згідно з п. «а» підпункту 169.1.3 ст. 169 Податкового кодексу України одинокий батько має право на податкову соціальну пільгу у розмірі 150% від суми звичайної соціальної пільги (в 2013 році це 860,25 грн. у розрахунку на кожну дитину). При цьому граничний розмір заробітної плати, яка дає право на отримання такої пільги становить 1610 грн. Для отримання пільги на дитину необхідно за місцем роботи подати заяву про застосування пільги, копії паспорта та свідоцтва про народження дітей.
Згідно з підпунктом 1 пункту 5 Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. № 1227 одиноким батьком (для цiлeй застосування податкової соціальної пільги) вважається особа, яка на момент застосування роботодавцем пільги, маючи дитину (дітей) віком до 18 років, не перебувала у шлюбі, зареєстрованому згідно з законом.
Варто зазначити, що поняття «одинока мати» визначається чинним законодавством України по різному, і застосовується в залежності від того, на які правовідносини воно поширюється.
Згідно з положеннями Сімейного кодексу України якщо батьки не перебувають у шлюбі, обов'язок забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я покладено на матір дитини. Але, уявімо таку ситуацію, якщо мати дитини, яка не перебуває у шлюбі, відмовляється забрати дитину на утримання та виховання, а біологічний батько який виявив таке бажання та немає правових підстав забрати таку дитину. Дитина в такій ситуації потрапляє у сирітській будинок. Для вирішення подібних проблем Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про внесення зміни до статті 143 Сімейного кодексу України» щодо обов'язку батька забрати дитину з пологового будинку, який набрав чинності з 14 червня 2011 року.
Законом встановлюється, що батько дитини, який не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини, батьківство якого встановлено згідно із законодавством (визначено у свідоцтві про народження дитини або визнано за рішенням суду) зобов'язаний забрати дитину для проживання та виховання з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я, якщо цього не зробила мати дитини.
Відповідно до цього закону батько дитини, який не перебуває у шлюбі, набуває статусу одинокого батька, та, відповідно, право на отримання пільг та матеріальної допомоги які має одинока мати. Даний закон практично зрівняв права батька та матері, які не перебувають у шлюбі, щодо обов’язку забрати дитину на утримання та виховання.
Незважаючи на наведені вище зміни до діючого законодавства правозастосовна практика свідчить про надання переваг в отриманні пільг одиноким матерям.
Діюче законодавство не містить чіткого визначення понять «одинока матір» та «одинокий батько», визначаючі лише окремі характеристики, необхідні для надання тих чи інших прав або пільг.
Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» № 2811-XII від 21.11.1992р. (ст.. 18-1) так охарактеризував одиноку матір, яка має право на допомогу на дітей: жінка, що не перебуває у шлюбі, якщо у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька проведено у встановленому порядку за вказівкою матері. При цьому було визначено, що жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, не має права на одержання допомоги, установленої для дітей одиноким матерям.
Пленум Верховного суду України у Постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.92р. (п. 9) роз’яснив, що одинокою матір’ю є жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, або вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама. В офіційних документах при визначенні поняття «одинока матір» досить часто робиться посилання саме на вказану Постанову. Водночас, визначення поняття «одинокий батько» вказані джерела взагалі не містили.
Не змінюючи назву терміну «допомога одиноким матерям» Закон «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» включав тільки одне положення, яке давало батьку право на таку ж допомогу на дітей, яку мали одинокі матері. Це було положення щодо права на допомогу для вдівця з дітьми, який не одержував на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію. Лише в березні 2005р. Закон було доповнено положенням про право на допомогу на дітей «одиноким батькам».
В Законі України «Про відпустки» від 15.11.1996р. і в положеннях КЗпП України, які стосуються надання відпустки, надано визначення одинокого батька – чоловіка, що виховує дитину без матері. Тобто, слово «утримує» було видалене з обов’язкових характеристик, які давали право на пільги одиноким батькам при реалізації прав на відпустку.
У червні 2011р. стаття 143 Сімейного кодексу України, якою встановлювався обов’язок батьків забрати дитину з пологового будинку, була доповнена положенням, згідно з яким у разі, якщо батько дитини не перебував у шлюбі з матір’ю дитини, він набував статусу одинокого батька.
Якщо абстрагуватися від додаткових вимог, необхідних для одержання певних пільг, поняття «одинокий батько» можна визначити як «чоловік, який має дітей, але не перебуває у шлюбі». При чому, до уваги має братися як зареєстрований, так і не зареєстрований (фактичний, цивільний) шлюб.
Варто зазначити, хоча поняття «одинока матір» нерозривно пов’язане з незаміжньою жінкою, є випадки, коли пільги одинокої матері має право отримувати особа, яка перебуває у шлюбі. Зокрема, право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) не втрачають особи, які зареєстрували новий шлюб але при цьому один з батьків помер, а діти всиновлені не були. Тобто, особа фактично може перебувати у шлюбі, але матиме право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам). У сфері відпусток, основним критерієм визначення права на додаткову відпустку одинокій матері (батьку) є факт самостійного виховання, а не утримання дитини. Якщо керуватись роз’ясненням Міністерства праці та соціальної політики (Лист від 14.04.2008 р. № 235/0/15-08/13), жінка, яка зареєструвала новий шлюб, але при цьому виховує дитину сама, теж має право на додаткову відпустку. При цьому, на відміну від випадку з державною допомогою на дітей, у випадку з додатковою відпусткою обидва батьки дитини можуть бути живі.
У різних правовідносинах при визначенні права на допомогу чи пільгу одинокій матері (батьку) можуть застосовуватися нетотожні вимоги до особи. Це пов’язано з різною природою пільг та підстав їх призначення. Зокрема, у випадку якщо матір дитини жива, але не бере участі у вихованні чи утриманні дитини, батько дитини не може розраховувати на допомогу від держави на дітей відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Потрібно зазначити, що до кінця березня 2005 р. право на таку допомогу мали лише вдівці та вдови, а до липня 2011 р. – також ті особи, шлюб між якими був розірваний до смерті одного з подружжя. Після 10 липня 2011 р. вказане положення було змінене таким чином, що наявність чи відсутність зареєстрованого шлюбу між батьками не впливає на можливість отримання допомоги на дітей при смерті одного з батьків.
Юридичний відділ ЦК Профспілки
| 
