Любіть і приймайте дитину без оцінювання її здобутків. Це створить каркас упевненості, допоможе подолати страхи і запобігатиме їх появі.
Шкільний урок – як лотерея: можуть викликати до дошки, а може, пофартить… – Типова ситуація: бува, як би добре школяр не вивчив матеріал, біля дошки мовчить, як відрізало. Результат таких суто нервових ступорів – сміх однокласників, очевидне розчарування вчителя. І у дитини виникає страх і відраза, вона очікує наступного виходу до дошки як страти… У школах щодня відбуваються тисячі таких казусів. Але…

Мабуть, кожен із нас, навіть пригадуючи власне дитинство, може згадати кілька таких випадків. Перша невдача нерідко породжує стійкий страх «публічних виступів» біля дошки. Зриви ідуть один за одним – і через деякий час вчитель починає вважати дитину нездарою. А діти вголос промовляють – «дурень!», «дебіл!». Час іде, «комплекс невдахи» в’їдається в душу – і наслідком безневинного, на перший погляд, страху перед шкільною дошкою стає поламане майбутнє...

«МИ ПРОСТО ЗАБРАЛИ ДИТИНУ ЗІ ШКОЛИ»

Ситуації, коли в дитини формується страх перед навчанням, виникають ще до того, як вона піде до школи. І випадок, про який ми зараз поговоримо, досить показовий.
– Разом із чоловіком намагалися влаштувати доньку до одного зі столичних ліцеїв, – розповідає 26-річна киянка Юлія. – Коли прийшли на співбесіду, жінка, яка її проводила, навіть не запитала, як звати дитину, та й сама не представилась. Одразу почала ставити запитання. Якщо чула тільки частково правильну відповідь, стукала долонею по столу, ніби намагалась присоромити дитину. Зрозуміло, що донька розгубилась і почала помилятись. Через кілька хвилин такої екзекуції ми з чоловіком забрали доньку і просто пішли. Чи потрібно розповідати про психологічний стан дитини, про те, що вона потім відмовлялась йти на співбесіду до інших шкіл? Добре, що в іншому навчальному закладі нас зустріли доброзичливо, з посмішкою, дитина правильно відповіла на всі за питання. Тепер вона вже другокласниця і дуже добре навчається.

СТРАХ ВЛАСНОГО СТРАХУ

Одним із завдань вчителя є оцінка рівня знань учня. Чи можливо визначити реальний рівень знань учня, якщо він переживає високе психологічне навантаження під час відповіді? А якщо він погано почувається? А якщо всі його зусилля спрямовані на те, щоб подолати хвилювання, а не концентруватися на навчанні? Якщо рівень тривожності знизиться, учень зможе впевнено відповідати, показувати справжній рівень знань, відповіді перед класом перестануть бути для нього випробуванням, сам процес навчання стане цікавим і даватиме задоволення.
Шкільні страхи і тривожність можуть мати різні наслідки для дитини і підлітка. Про це розповідає дитячий і сімейний психолог, член Європейської психотерапевтичної ліги Світлана Ройз:
– Коли людина відчуває страх, клітини її тіла стискаються, тіло напружується. Нервова система не може дуже довго витримувати перенавантаження. Можливо, виникає збудження, яке часто перетворюється на агресію. У психології є правило: коли поруч агресивна дитина – шукай, чого вона боїться.
А найбільший страх, за словами психолога, – розповісти про свій страх і відчути нерозуміння. У такому разі дитина почувається самотньою, наче її відштовхнули.
– Страх – це відчуття, що має під собою реальну основу, виникає під час подій, які можуть завдати шкоди нашому здоров’ю, як фізичному, так і психічному, – розповідає психолог Центру по роботі з жінками та сім’ями Деснянського району, викладач психології, гештальт-терапевт Христина Казак. – Якщо говорити про школу, то більшість дітей має підвищений або високий рівень тривожності. Особливість цього психологічного стану полягає в тому, що дитина (чи підліток) починає боятися певних ситуацій, хоча фактично вони можуть нічим не загрожувати. Така тривожність може виявлятися в різних ситуаціях: під час відповіді на уроці, спілкування з однолітками, при написанні контрольних робіт. Може позначитися і на фізичному стані учня: тремор в руках і ногах, заїкання, бліде обличчя тощо.

ГІСТЬ З ПРАВОЇ ПІВКУЛІ

Світлана Ройз розповідає, що страх – «гість» з правої півкулі мозку, саме там «живуть» емоції й фантазії. Там також знаходяться зони гри і навіть відчуття щастя, радості. Батьки і вчителі часто не розуміють, не усвідомлюють причину страху своїх дітей. Але без причини його не буває.
Фахівці виділяють кілька факторів, зокрема – стосунки з батьками. Більше шансів «підхопити» шкільну тривожність у дітей, батьки котрих також тривожні. Звісно ж, батьки хочуть, щоб їх дитина була розумною і добре вчилася. Але, якщо для батьків оцінка стає показником розуму дитини, якщо вони занадто переживають за її успіхи в школі, то вона стає тривожнішою. Вона боїться помилятися. До речі, найчастіше високий рівень тривожності мають… відмінники.
Ще один фактор ризику знаходимо в колективі однокласників. Найменший рівень тривоги в тих групах, де можна помилятися, в яких вихована толерантність. А якщо однокласники звикли сміятися з тих, хто зробив помилку, то в такому класі загальний рівень тривожності буде вищий. І, звісно, більше шансів помилитися.
– Мені здається, що сьогодні найбільший страх учня – бути не прийнятим в колективі, незрозумілим однолітками, – розповідає учениця 10-го класу Олександра. – Тобто, бути не таким, як усі, через що можуть виникнути внутрішні конфлікти. Виникає страх перед загальною думкою, щоб вона, не дай Боже, не була негативною щодо тебе.
Звичайно, страхи можуть бути пов’язані з «головною людиною» в класі – учителем. Саме він показує учням, як реагувати на ті чи інші дії людей. Іноді вчителі намагаються «залякати» учнів, думаючи, що тоді вони відповідальніше ставитимуться до завдань. Може, тоді більше дітей підготується до уроку, але навряд чи вони зможуть показати свій справжній рівень знань. Адже розвиток і розквіт творчості можливі лише тоді, коли немає страху помилитися, зробити щось неправильне.
Щоб подолати шкільну тривожність, треба підходити комплексно, враховуючи всі фактори, що впливали на її виникнення.

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

Як подолати шкільну тривожність та яка роль школи у цьому?
Радить Христина КАЗАК:
– Варто створювати гуртки для самопізнання для учнів. Коли людина краще знає себе, свої можливості, в неї зростає самооцінка і, як результат, знижується рівень тривожності;
– зруйнувати реакцію страху на виступ біля дошки можна, якщо учень переживатиме на цьому місці різні емоції. Для цього в класі можна запровадити нову гру – регулярно нагороджувати учнів біля дошки за їх успіхи. Наприклад, навіть гумористична нагорода «за найкраще прибирання» допоможе учневі відчути радість, посміхнутися. Тоді місце біля дошки може стати «розчаклованим» і перебування на ньому не викликатиме тривоги; – необхідно проводити бесіди з батьками. Адже саме вони повинні відстежувати поведінку дитини, і, можливо, саме їм вона розповість про страхи. Як не банально прозвучить, для дитини психологічна підтримка сім’ї є дуже необхідною. Наприклад тоді, коли оцінка за контрольну роботу виявилася нижчою, ніж очікував учень;
– запорука успішного навчання – заохочення до розмірковування і творчого пошуку;
– треба створювати ситуації, в яких учні підтримували б один одного і припиняти будь-які коментарі, які можуть принижувати інших. Це допоможе створити атмосферу взаємопідтримки та поваги між учнями.

ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ?

– Порада батькам: любіть і приймайте дитину без оцінювання її здобутків. Це створить каркас упевненості, допоможе подолати страхи і запобігатиме їх появі. «ми тебе любимо, попри все», – ось що має почути кожна дитина. Саме тоді зникне ризик отримати страх невідповідності вимогам навколишнього світу. А отже, не доведеться відгороджуватись від «жорстокого» суспільства – образою, хворобою, агресією, – радить Світлана Ройз.




Дмитро ШУЛІКІН, Максим КОРОДЕНКО, «Освіта України» №29-30 2012 року